Розкидані за межами уяви
Маленькі острови людського щастя.
Мости між ними – неможлива справа,
Іще стоять, та все ж бояться впасти.
Життя пронизане нитками болю,
Повзуть всередину, не запитавши, хто ти.
Переплітаються із паростками волі,
Жадаючи поваги та турботи.
За стінами ховаються лиш тіні
Земної правди, що вночі зів’яла.
Скінчились мандри, кличе небо синє,
Для віри в завтра досвіду замало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826048
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Юлія Рябенко