Моя втеча із зони комфорту,
Залишаю шукаючи знак.
Від зруйнованого аеропорту,
Відлітає порожній літак.
І летить над загубленим світом,
Так давно забутим людьми.
Неважливо зимою чи літом,
Головне те що разом ми.
Не цікавить, яка там погода,
Коли сонце не в небесах:
Її ніжність, її чиста врода
І блакить у щасливих очах.
Хочу стати для неї найкращим,
Ще крутішим за Сковороду.
Хоч вважаю себе пропащим,
Як Шевченко, та долю знайду.
Моя втеча із зони комфорту,
Залишаю шукаючи знак.
Скажи їй, що найвищого сорту,
Відповість, що ти просто дурак.
18.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826044
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.02.2019
автор: Моряк