Багато очей дивилися у мої очі
Багато рук торкалися мого чола
Багато сподівань я покладав на ночі
День не цінив - тепер розумію дарма
Та остання зоря лишає на призволяще
Погляд мій, що шукає тебе серед рос
Та бачу іншу - не ту, що серце приймає за краще
А ту, що приносить тілу більш насолод
Вона не моя і не може бути чиєюсь
Тіло її владарює над нею сповна
І ніколи вона не стане моєю
Не стане моєю і та, що краща - земна.
І так у безличчі між масою тіл
Без душ і стремління до щастя
Живе не один у прагненні див
Помре не один відчувши нещастя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825907
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Андрій Толіч