Не говори, що знаєш людину,
Якщо тільки бачив лице
І не знав про порізану спину,
Візерунки старим олівцем.
Не кажи, що вмієш любити,
Якщо не пізнав той страх,
Коли хотів лиш заговорити,
Та слова тонули в устах.
Не питай сьогодні про втому,
Чому його погляд сумний.
Він кохатиме її по-дурному,
Хоча зовсім і не дурний.
Він для неї збиратиме квіти,
І писатиме щоночі вірші,
А вона буде просто радіти,
Розквітаючи у своїй душі.
Любов д`урня кому вона потрібна?
16.02.19 ©Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825892
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.02.2019
автор: Моряк