Матусю, я повернусь,
Не бійся моя кохана.
Летіли листи на Русь,
Від сина її з Афгану.
Брала у руки листи
І тихо їх цілувала.
Тільки б живим вернувсь ти,
Вона думками благала...
Осінь у нас за вікном,
Листя з дерев вже опало.
Сину, молюсь перед сном,
Й чекаю, щоб вже світало...
Рідна моя! Не журись
І не хвилюйся благаю.
Буде усе, як колись,
До тебе вернуся, знаю...
Сину, себе бережи,
Я тебе дуже прохаю.
Сніг замітає стежі,
Довкола хурделі грають
Сьогодні у нас жара,
Дощів тут майже немає.
Гори навколо села,
Дух тут чужинський літає...
Вже завітала весна
І тракторі вийшли в поле.
Цвітом прибралась вона,
Дерева тепер не голі...
Пишу вам знову листа,
Мамо! Живий здоровий.
Служба іде до кінця,
Чекайте, зустрінемось знову...
Літо синочку тепер,
Вишні нали́лися соком.
У гомоні сину сквер,
А день цей здається роком...
Пишу тобі рідна, живий,
Прошу не хвилюйся мамо.
У сні, чув я голос твій,
Дуже скучаю за вами...
Ось так летіли листи,
Їх тут... і їх там чекали.
Не руйнувались мости,
Бо міцну опору мали...́
Скільки героїв - синів,
Додому не повернулись...
Залишивши матерів,
В Афганській війні минулій...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825760
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.02.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)