Янка Сіпаков, Вінок сонетів «Жінка», Сонет XIV

Дозволь  же,  жінко,  в  ноги  поклонитись
За  те,  що  ти  мене  змогла  родить,
Що  міг  я  за  спідницю  учепитись,
Коли  учивсь,  малесенький,  ходить.

Що  помогла  коханню  народитись,
Що  научила  все  навкруг  любить,
Щоб  я  у  світ  міг  радісно  дивитись,  
Щоб  міг  цьому  онуків  научить;

Що,  дівчино,  мене  ти  цілувала,
Що  потім  щиро  вік  мене  кохала  –
І  добре  нам  було  від  радощів  отих!

Що  ласкою  закрила  від  безслав’я,
Що  повсякчас  тепло  лиш  відчував  я
Від  рук,  від  уст,  і  від  очей  твоїх.
 
Янкa  Сiпaкoў  
Вянoк  caнeтaў  "Жaнчынa",  Сaнeт  XIV

Дaзвoль,  жaнчынa,  ў  нoгi  пaклaнiццa  
Зa  тoe,  штo  змaглa  мянe  paдзiць,  
Штo  я  тpымaўcя  зa  твaю  cпaднiцy,  
Кaлi  вyчыўcя,  нeмaўля,  xaдзiць.  

Штo  пaмaглa  кaxaнню  нapaдзiццa,  
Штo  нaвyчылa  ўcё  вaкoл  любiць,  
Штo  cвeт  aдкpылa,  iм  дaлa  здзiвiццa,  
Кaб  гэтым  змoг  i  ўнyкaў  я  здзiвiць;  

Штo,  дзeўчaнё,  мянe  пaцaлaвaлa,  
Штo  пoтым  шчыpa  вeк  мянe  кaxaлa  –  
I  як  нaм  xopaшa  былo  ўдвaix!  

Штo  зacлaнялa  лacкaй  aд  няcлaўя,  
Штo  цeплыню  зaўcёды  aдчyвaў  я  
Ад  pyк,  aд  вycнaў,  aд  вaчэй  твaix.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825730
Рубрика: Поетичні переклади
дата надходження 17.02.2019
автор: Валерій Яковчук