****
Аж розгубився добродушний Купідон:
Так надійшло вітань багато в Україну!
А там-війна...а там – армагедон...
Запитує поради Валентина,
Розгубленість сховавши в небеса:
-Скажи мені, святійший, підкажи-но:
Яким я маю бути сам,
Щоб принести вітання в Україну?
Задумливо всміхнувся Валентин:
-Ще не було небесних палантин,
В яких прописана сія молитва....
А в Україні йде за Світло битва,
Незлічено у душах болю й ран...
Ти поміркуй, будь ласка, сам,
Яким ти маєш, друже бути...
Тобі неважко серденьком відчути.
Біжать думки у хмарах наодинці,
О Боже...це ж так просто...як же нині
Ще недопетрав...має бути Українцем!
І з вірою закоханим в країну!
В неспокої з самісінького ранку
Вдягає рідну серцю вишиванку
Наш Купідон...й несе усім привіти
Хороші й щирі, із небесним чистим цвітом.
А щоб була йому легка дорога,
З собою Воїна бере з перестороги.
І ждуть його завжди дорослі й діти!
Сердечним усміхаються зізнанням,
Бо так уже стомились від чекання,
А як же серцю від кохання не радіти?
#Тетяна_Прозорова
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825674
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)