Коли зникають снігові одежі,
Мовчать заплакані лютневі дні.
В душі чомусь границі є і межі,
Які не перейти ніколи! Ні ?!
Хоча й благає повернутись серце,
І дзвін весни доноситься тобі.
Та все приправлено, мов чилі-перцем,
І ти з пекельним смутком в боротьбі.
Думки течуть струмками в ніч безсоння.
Хіба горітиме вода вогнем?
Годинника знов цокіт монотонний.
Чи зможеш завтра жити без дилем?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825671
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.02.2019
автор: Світлая (Світлана Пирогова)