Що не дощ, то Шопен. Що не вітер, Je t'aim.

[b]Вона[/b]
А  любов  як  музика.
Що  не  дощ,  то  Шопен.
Не  одного  безумства
Задзеркалля    імен  …

[b]Він[/b]
А  любов  як  музика.
Що  не  вітер,  Je  t'aim.  
Позамежжя  віршів.
Позамежжя  від  тем.

[b]Вона[/b]
Дозволь  мені  тебе  забути.
[b]Він  [/b]
Дозволь  мені  дозволити  тобі.
[b]Вона[/b]
Не  хочу  музикою  я  твоєю  бути.
[b]Він[/b]
Воно  усе  без  нас  тепер  живе  собі.

[b]Автор[/b]
[i]Так  спішили  знайти,
Що  насправді  і  не  помічали  ...[/i]

[b]Вона[/b]
[/i]
Ми  на  стінах  цитати  очима  
мов  клавіші  нот  натискали.
Ми  насправді  не  містом,  
а  цими  віршами  блукали.
І  шукали  крізь  дотик  долонь,  
і  крізь  дотик  сердець  теж  шукали.
Як  знаходили,  мало  ставало.  
[i]Навіщо  за  безцінь  віддали    …[/i]

[b]Він[/b]
Потім  раптом  так  боляче
малість  цю  
вже  не  торкають  долоні.
Запізнілі  безглузді  зринають  за  нею  погоні  …

[b]Автор[/b]
Заблукали  вже  очі.
І  долоні  мовчали.
А  чому  заблукали?  
Бо  куди  б  у  пітьмі  не  пішов,
Оминаючи  гамір  буденного,
Там  є  все.  Ви  не  знали?
Всесвіт  вам  на  долоні  упав  
в  одну  мить  нескінченного  …
[i]Ви  ж  його  в  себе  вкрали[/i]  ...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.02.2019
автор: Дружня рука