І совість тебе не замучить,
і будуть солодкі сни.
Ти ж анітрохи не скучив,
не відчуваєш вини.
Як ноші мене позбувся,
легкою ідеш ходою.
Влучив і не промахнувся,
відгородився стіною.
І бачив, і знав, як бив,
радів, що мені несила.
Я ж знаю, уже не любив...
Тому я і не просила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825599
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Руслана Лукаш