Душа відлетіла,-
Та хтось підхопив...
Ти жила як умiла,-
Утiкла iз села,
В цеху вiкна ти мила
I пiдлогу мела.
Пресовщицею стала,
Знайшла щастя своє.
I хоч ,,щастя'' ковтало -
Та хто ж нинi не п'є.
Все чекалось - "зав'яже",-
Бо Оленку любив...
"Це востаннє" - їй скаже,-
Не діждалась тих слів.
I пiшли - полетiли
Швидкоплиннi лiта...
Десь розтринькались сили,
Стала постать не та.
,,Щастя'' руки згорнуло,
Десь по тюрмах сини.
Все...Життя промайнуло...
Дотягти б до весни.
Не вдалось це Оленi,
Втягнув вiчностi вир...
Трусять гiлки зеленi
На запльований двiр.
Гiлки тi замiтає
Снiжно - бiла зима -
I ялини немає,
I людини нема...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825521
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.02.2019
автор: Янош Бусел