Наші свічі - не просто дим…

Ти  зникаєш,  та  не  сліди,
Рік  стікає,  та  не  події.
Наші  свічі  –  не  просто  дим,
Наші  душі  –  взірці  надії.

Нас  чекають  іще  міста,
Млистий  захід  і  теплий  південь.
На  окремих  п’яти  листах
Наближаємо  словом  квітень.

Хай  завія,  хай  мокрий  сніг,
Дошкуляє  й  мороз  місцями.  
Нам  так  славно  в  своїй  весні,
Хоч  не  бачимось  місяцями.

Ми  в  полоні:  чи  сну,  чи  гри,
Все  зіпхнемо  на  примхи  долі.
Плинуть  колом  десятки  рим
Серед  ночі  сліпі  і  голі.

Ризикнули  піти  за  край,
Стерли  почерком  застороги.
Боїмося  ступити  в  рай,
Бо  немає  назад  дороги.

Засипає  наш  листопад
Всі  прожиті  не  нами  роки.
Світ  яснішає  від  лампад,
Й  посилає  на  двох  неспокій.

Ти  приносиш  букети  слів,
Поцілунками  перевиті.
Я  шаную  твій  кожний  слід,
І  збираю  побачень  миті.


Ми  легендою  відбулись,
Почуттів  обопільних  повінь.
Вірю,  знайде  ще  хтось  колись
Рими,  вкраплені  в  сонця  промінь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825451
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2019
автор: Полісянка