Коли спаде на землю ніч,
Коли заснуть на небі зорі,
Запалимо ми сотні свіч
З багаття нашої любові.
Коли всі води річкові
Наповняться поталим снігом,
У кожнім новім сплескові
Дзвенітимем щасливим сміхом.
Коли підсніжники в гаю
Проб’ються через сніжну ковдру,
Ми їх попросим до раю
Встелити нам дорогу довгу.
Із вирію нам принесе весна,
На крилах почуттів шаленство.
Усе мине… Мине й вона…
Та в душах лишиться блаженство.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825108
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Волинянка