Самотня постать крізь вікно,
В її очах блакитний простір,
Рожевих хмар тонке сукно,
І сонця, поки ще без злості,
Тече проміння, наче річка,
По ній іде пташиний спів,
Від літака прозора стрічка.
Усе говорить і без слів.
Волосся вперше пахне літом,
Уста чомусь усміхнені журбі.
І світлий погляд лине світом,
Ця усмішка дістанеться тобі.
Спокійний вітер, мовби грає,
Хитає за тонке сукно.
На когось знову все чекає,
Самотня постать крізь вікно.
10.02.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825099
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2019
автор: Моряк