[b]Чергова думка зі сторони.[/b]
[i]Огляд на вірш Ірини Кохан “Вертаються з чужини журавлі…”.[/i]
[b]Ранок із королівським статусом.[/b]
Сьогодні натрапив на вірш, який набув особливого місця. Він став кращим поетичним твором який описує ранок. Може колись знайду ще щось особливе, але це буде в майбутньому, а зараз саме цей вірш набуває королівського статусу. Він уже не зможе його позбутися, бо королі позбувшись престолу, лишаються королями.
[quote]
Рубіновими полисками ранок,
Мов діадема,визрів над селом.
Махрову ніч змахнувши із фіранок,
Заструменів барвистим джерелом.[/quote]
Рядки, що змушують поринути в глибокі мрійливі споглядання. Хтось, хто давно позбавлений свободи, одержить з них більше, ніж той хто вільний в своїх діяннях. Рядки наситять в'язня, обмеженого від світу, й дадуть йому віру в щось прекрасне. Це щось схоже до перебільшення, але погляньте в ці слова… та підніміть свій зад о шостій ранку й погляньте на цю божевільну красу сонячного сходження.
Мало хто розуміє слово “полиски”, але вміння авторки гратися із словесними зворотами дає це уявлення. Спроба перевірити значення в словниках, лише підтверджує переконання. В строфі закладені основи ранку… Ранок - пробудження, а ця “сонячна діадема” все робить щоб позбутися ночі та провести ритуал відсторонення фіранкового знаку, який наштовхує на те, що в домі сонне царство. Коли ти знайшов сили прокинутися та поглянути за вікно, то ти можеш отримати поштовх на цілий день. Ніякої кави не потрібно, коли ці барви вдарять тобі в обличчя.
[quote] Заоксамитив градом бісеринок
Ще зовсім голі яблунь гілочки.
Насипав щедро сонячних ворсинок
На зеленаві сосен сорочки.[/quote]
Поетеса зриває дах своїми спостереженнями. Мені шкода міських, що все життя пробули в панельних курниках. Перечитайте цю строфу декілька раз і уявіть… Поетеса дає вам можливість відчути ту дивовижу світлових барв. За допомогою вдалих троп та легких прийомів, вона доносить прості речі. Ранок, цвіт яблуні, сосни, колючки - все реальне, але й наповнене силою думки читача. Поетеса своїми словами підштовхує кожного, хто читатиме вірш, до мислення та мрії. Можливо вона змусить вас вийти за рамки вірша й допоможе вам написати свого.
[quote]
І пахне поле свіжою ріллею,
Хмарин пір'їнки тонуть в мигдалі.
Несуть весну над рідною землею,
Вертаючись з чужини журавлі....[/quote]
Ось поетеса показує, що ранок це більше ніж сонце вийшло з-за горизонту. Це пора - де мільйони відтінків кожного предмету чи явища мають свою ідею. Кожна з тих ідей може бути вловлена та вивільнена в рядках, головне не прогавити момент. Ранок посилює запахи… Запах землі - релаксуючий. Вийти ранком в поле, по якому промчався тракторець, який переорав ріллю. Повірте, він може вести в легкий ступор. Може це розворушить ваше натхнення, тож гайніть десь до села та ідіть з трактористом орати.
Другий рядок - скоріше акцент, зосередження уваги і вже наступні рядки дають розуміння, на чому. Журавлі повертаються до рідної землі…. Світ великий, сонце одне, але ранковий світанок навкруги різний. І виходячи з усього тексту, стає зрозуміло, що вірш особиста ностальгія поетеси. Вона знає де найкращі світанки й має прагнення туди повернутися. Думаю вірш змусить не одного помчати додому, до знайомих світанків.
Вірш чудовий та наповнений прекрасними тропами. Рима хороша й виступає прикладом гарного добору. Дізнаватися розмір вірша - не маю бажання. Все, що змушує мрійливо замовкнути після перечитування твору - ідеальне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825064
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2019
автор: Тера Нова