«грала скрипка – краяла нам душі,
день травневий помирав у безнадії…»
І оповила сутінки печаль
у мить прощання вінчаних весною,
в останню ніч травневих зір!..
Як жаль:
нам ранок вже самотністю мовчав –
не привела нас доля на причал
любові дня! – згасає ночі шал,
і не зійтися пристрастям в двобою:
під тугу струн торкнула ти вуаль,
ховаючи очей своїх мигдаль, –
а скрипка ворожила дням вдовою:
«Вам ляже смутком на плече розлуки шаль –
зрадливо блисне на очах сльози кришталь,
і лишить в долях щемний слід старий скрипаль
на ночі цій – вселенською журбою!..» –
розлучник-день вже наливав її сповна –
а нам любові чашу випити б до дна! –
десь там, між весен загубилася вона…
…
О, ще проллє сльозу над келихом вина
мій день терпкий, осінній за тобою…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824894
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2019
автор: Касьян Благоєв