Чому собі ми завжди бажаєм небагато,
Та гасне наше світло, бідніє наша хата.
Цілуєм руки ката, неначе ті телята.
Припало серце млою, життя до рук прибрате.
Не довіряйся дням, істото, сліпим, похмурим.
Суворою красою мови учись минулим.
На білім світі никне все, що кров*ю підтекло,
Тому похитнулася земля, смутком затягло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824868
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: Маг Грінчук