Ой ти доле непроста
всі часи для люду –
як волошки у житах
з маками повсюди...
Потом всякнути полям,
як слізьми і горем...
Рідная моя земля –
молитов шлеш зорям...
Крізь туманів сизий шовк
ллється мрії гало –
ще надій людських стіжок,
як тонкі коралі...
Знов обдурять шахраї,
в когось є ще віра?
Є безсрібник, правдарі –
для людей, для миру?
10.02.2019р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824862
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2019
автор: Променистий менестрель