Мов негода, що і душу, й осінь студить,
Моє серце нині – вицвіла вершина:
Вже розтанули замрії весен в грудях,
І стискає ніч обійми – ніч нестримна.
Як я вірив: ще можливе щастя двом нам –
Я ж не знав, що серце пісню доспівало!
Запалив свічу любові спраглій юні –
І забув, забув про часу покривало!..
В диво-дім душі я злодієм прокрався,
Обіцяв: «Вогонь у серці не погасне!» –
Не картай же, жінко-доле, сам не знав, що
Не тебе я обікрав – а щастя власне…
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824704
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2019
автор: Касьян Благоєв