Віршована розповідь
Повіяв вітер попід хату
З під стріхи вилетів клубочок
То павутиння волохате
В обіймах поклав на горбочок
Господар бачив гарненькі сни
В соломі добре, було зручно
Адже далеко, ще до весни
Без мух лежати, зовсім нудно
То вирок вітру, чи то долі
Попасти, у холодну днину
І дуже швидше, як у колі
Стежину, снував, як перлину
Важка дорога, де ж те сонце
Забарилась… Весна красуня
Мереживо там, за віконцем
Вже тривога, на жаль присутня
Хитренький майстер цей павучок
Боже творіння, хоче жити
Тож соломинок досяг пучок
Раденький зможуть, захистити
Дрімав напевно від безсилля
І знову вітер приніс холод
Раптово впало сухе зілля
Щось би поїсти, стомив голод…
Ледь-ледь в дрімоті, він зігрівся
Як охоронець - той дім стріха
Уже й вітрисько десь подівся
Тепла діждатись одна втіха
05. 02.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2019
автор: Ніна Незламна