А з під снігу вже пахне весна,
ледь відчутно, зовсім прозоро.
Відчуває, що вже пора
зігрівати цей світ навколо.
Вже омиті дощем стоять
у чеканні весни дерева.
Де - не - де острівці лежать
снігу білого, й березнева
відчувається провесінь,
хоч іще не весна, а лютий.
Звеселяються горобці -
їм вдалось до весни добути.
Тане крига в річках й серцях,
бо весна - то завжди надія,
що розтопить чийсь смуток в очах
й першим проліском сповнить мрію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824291
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2019
автор: Tanita N