Так мало є людей на цьому світі,
Яких в душі лишаються сліди...
Якими ти колись бував зігрітий -
Серцями - мов весни яскраві квіти,
Відвертими - мов дзеркало води...
Щоб серце відчувало - хвилювання,
В ту мить, коли згадається про них...
І річ не в тім - чи друзі, чи кохані...
Буває й інше в світі поєднання!..
А щирість і любов душі - не гріх.
Якщо душа - споріднена з твоєю,
Якщо - себе відчув ти в ній колись,
Згадаєш - щиросердістю всією,
Як ти до них тягнувся - течією,
В той час, коли стежки переплелись...
Душа в собі - тепло завжди нестиме,
До тих людей, яких ти покохав...
З якими зустрічався, і з такими
Далекими!.. а начебто - близькими...
Яких в житті реальному не знав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824220
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2019
автор: Елена Марс