Співає в гаю соловей, витьохкує дзвінко,
Співом душу звеселяє, біжить стежка стрімко.
Оминула дуб високий, в серці стало щемко,
Засмоктало щось у грудях, чи ж чекаєш, жінко?
Чи ж кинешся, як побачиш утомлені очі?
Бо спішив, летів до тебе, гнав думки у клоччі.
Цілував миле личенько і тремтіли плечі,
Обіймав біленькі груди від ночі до ночі.
Зійшов повний місяченько, як ступив до хати,
Любка сплеснула руками: " Як важко чекати!"
Вірність й віра в прянім тілі, ніжність, щоб кохати,
Лився солод поміж ними, щоб усе здолати.
04.02.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824164
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2019
автор: Валентина Ланевич