Чарівний линув спів із саду,
То голосистий соловей
Був сонцю й ранку дуже радий,
Співав він соло для людей.
І заливавсь казковим співом,
Для серця мого, для душі.
Було для мене справжнім дивом,
Те диво я вплела в вірші...
То тихо, а то навіть дзвінко,
Що би його почули всі.
Ось прилетів і сів на гілку,
Ще один птах в своїй красі.
Він не співав, а лише слухав,
Що витинає менший брат.
Підняв він сад увесь на вуха,
Хто рад був цьому, хто не рад.
Приємний ранок, ніжний, чистий,
І дзвінкий спів в моїм саду.
Проміння сонця золотисте,
Я пісню слухати іду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824106
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)