Напитись я не можу з вуст твоїх…
Відстань і час, як в спомині оправа.
Дві наші долі і солодкий гріх,
Живе в мені, як квітка золотава.
Я пам’ятаю усмішку твою
І згадую тополю понад лугом.
Я все життя тебе боготворю,
Від споминів знов голова йде кругом.
Та ти чиясь, ти щастя не моє,
Живу в думках - не виростають крила.
Проте, як добре, що ти в світі є,
Від споминів, моя душа щаслива.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.02.2019
автор: СЕЛЮК