Доля від смерті вберегла,
Та сталось так, забрала очі,
Відняти мрії не змогла,
Серце чекає, чогось хоче.
Друг сам його якось знайшов,
Там теж: чи успіх, чи безчестя,
І відлік часу вже пішов,
Ідуть разом на перехрестя.
Мрія про танго у руках,
Красива жінка - в небі птах,
І сказано вже спересердя
Все, що було лише в думках.
Сліпий сказився за кермом -
Так гнався за черговим сном,
Мрії зібрав і вже простився,
Та друг в життя його вчепився …
А далі що: вистава, суд?
Ти - прокурор чи адвокат?
На сцені лицедійства бруд.
Хто виграв: доля чи відкат?!
З поверненням в життя, Сліпий,
Питання: хто насправді бачить?
Хто серцем став німий, скупий?
Чи в кого воно все ще плаче?!
....
Обох маленьких дітлахів до серця пригорнув,
Сліпий – не значить онімів,
Сліпий, то в серці зачерпнув.
І сенс з’явився, долі вітер ще не вщух,
Десь жінка близько, чуєш запах, відчайдух …
*[i]за мотивами чудового фільму Мартіна Бреста «Запах жінки»[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824044
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2019
автор: Дружня рука