Колі діти маленькі ми за ними бігаємо,
лікуємо, турбуємося, не спимо…
Коли великі ми можемо за них лише молитися
Білих днів тобі в охороні, щирих слів,
Снів солодких, щоби губи відчули їх спів.
Нехай шлях буде довгий, як обрій гладкий,
І щоб доля була на долоні.
Щоби пухом м’яким розмело навкруги,
І ти бачив де друзі, а де вороги.
І щоб брат затулив тобі спину,
І від страху не схибив в мить важливу, єдину.
І щоб гожий був кожен тобі чоловік,
І твій шлях оминув злиднів довгий язик,
І недобра, брудна людська слава,
Щоб до тебе не прилипала.
І щоб ангел до тебе якось завітав,
І підтримав у скруті, і щось нашептав.
Щоби груди від щастя лише завмирали,
Щоби серце і руки утоми не знали.
А десь статися може отам на шляху,
Ти зустрінеш і вдачу і долю легку.
Нехай серце і очі не зрадять тебе,
І якось ти дізнався – що то саме твоє,
То ніколи вже не відвернувся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823992
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2019
автор: Стас Крівда