І до ранку зі смаком вишні
Із затертою вагою бажань
Ми блукаємо містом грішні
Переповнені струмом зітхань
Заковані власним страхом
Закодовані шифром буття
Не позбудемось одним махом
Того, що нищить життя
Не залежні від нас двох причини
Не тамовані болі за вік
Будуть нас єднати із тими
Хто доводив не раз вже до сліз
Хто катівню створив в себе в кухні
Хто в постелі і хто у душі
Ми залежні і ми всі розпусні
На устах зі смаком весни
Бездоріжжями чи манівцями
Пробираємось містом до див
І вмираючі долі між нами
Не породжують нових снів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823840
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2019
автор: Андрій Толіч