※※※

Черепицю  шпилястого  даху
Знов  дощами  облизує  ранок,  
Новий  день  воскресає  із  праху,
І  вкриває  серпанком  світанок.
Бачу  Всесвіт,  крізь  ягоди  глоду,
Що  до  вікон  моїх  притулився,
А  всі  люди,  мов  числа  із  коду,
Що  століттями  з  неба  кришився.
Вся  земля  оповита  шляхами,
Наче  венами  тіла  людського,
Ми  топтали  цю  землю  віками,
Мов  новенькі  частинки  старого.
На  готичний  будинок  дивлюся,
Що  потрапив  в  туманні  лабети,
Свіжим  хлібом  з  птахами  ділюся,
Знову  слухаю  ретро-касети...
В  цьому  світі  не  вічний  світанок,
Навіть  день,  що  воскреснув  із  праху,
Як  не  вічний  у  затишку  ранок,
Й  черепиця  шпилястого  даху...
***

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823668
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2019
автор: Sukhovilova