І сніжило.
І хмарилось,
І дощило,
І марилось...
Прочищалися дороги...
Помокріли всі пороги,
І собаки гавкали,
І ворони каркали...
Засипало стежки,
Шляхи,й доріжки
І вулиці, й хати,
Їх вже й не пізнати
Кущі і дерева,
Це якась химера...
Змінився сніг на дощ,
На скаргу вулиць й площ...
З"явилися струмки,
Сховалися коти,
Загавкади собаки,
Хотілося кричати...
Дивилюся у вікно,
Заплакане воно...
Впав на дорозі дядько,
Піднятись йому важко,
Вхопившися за пліт,
Холодний ніби лід,
Він намагався встати,
Почав уже стогнати...
Нарешті все ж підвівсь,
Ішов так,ніби ліз,
Змокрів неначе хлющ,
Мені було не чуть,
Про що молов з гарячки,
Отой що упав дядько...
Скінчивсь нарешті дощ,
Повіяв вітер,
Ворони стали сторч,
Неначе з сміхом...
Слизькі стали дороги,
Закаркали ворони,
Проснулися дуби,
Заворкували голуби,
І знову стало тихо,
Сховалося і лихо...
А я одна у хаті,
Нема з ким розмовляти...
Сідаю я за стіл,-
Писати новий твір...
Дивлюся на вікно,
Воно вже ожило,
І я з ним ожила,
Та ж скоро вже й весна...
Якби ще й не війна,
То було б дуже добре,
Це додало б здоров"я...
І сніжило,
І дощило,
Слава Богу все скінчилось...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823385
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.01.2019
автор: геометрія