Дзюрчить вода, то річка веселиться,
Лоскочуть сонця промені гілля.
Зелений берег від роси іскриться
І вітер в гості прилетів здаля.
Почулись дивні звуки солов'їні,
Із саду, що за хатою росте.
Вони про тебе нагадали нині
І вишня ще буяє і цвіте.
Ти пам'ятаєш, як під нею двоє,
З тобою ми сиділи молоді.
Гули неподалік десь бджоли роєм,
Я ж дарувала усмішку тобі.
Вдихала щастя те на повні груди,
Воно до себе пригортало нас.
Я шепотіла буде - чи - не буде,
Кохання те закохане у нас...
Звичайно буде, ніжно усміхався,
Звичайно буде - то слова твої.
Але коли ти в іншу закохався,
Померкло все для мене на землі.
Роки пройшли і швидко так минули
І лише зустріч... Зустріч та одна.
Мене у сад з тобою повернула,
Де квітне він, бо знов прийшла весна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.01.2019
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)