Зиму зжени з тендітних плечей - пелюсток,
не підпускай в її серце холодного вітру.
Бачиш, туга пробралась до самих аж кісток?
Залюби , зацілуй. Прихисти від гнітючого світу.
Словом медовим зціли її злякані очі,
Вона ж бо не винна , що бігають поруч мисливці
й вбивають нещадно трояндові душі дівочі...
І ти не згуби , а кохай свою квітку-дівицю!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823146
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2019
автор: дівчина з третього поверху