Можливо;) )

Зима.  Заметіль  і  хрещенський  суворий  мороз.
Закляк  вже  бульвар,  ліхтарі  ледве-ледве  ллють  світло.
І  хтось  у  тривозі  шукає  по  сайтах  прогноз:
Десь    двадцять  на  мінусі,  сніг,  на  межі  швидкість  вітру.

Тепер.  Що  тепер?  Спить  закритий  аеропорт
І  весь  Інтернет  заволав  про  полон  фарс-мажорів.
А  я  сервірую    вечерю  ,  смачний  печу  торт…
Тебе  так  чекаю  я,  всупереч    авто  заторів!

Почуй,    це  не  вітер  співає  –  це  пісня  моя!
Дивлюсь  на  той  сніг  –  вже  біліє  від  того  обличчя
І  настрій  сповзає  на  позначку  «нижче  нуля».
Тепла  хоче  серце  і  ниє  :  «Зима  не  навічно?»

Так!  Відповідь  знаю  сама  :  скоро  прийде  весна,
Замети  втечуть  і  напевно  набридне  нам  злива.
Я  щось  про  полон  фарс-мажорів    в  Нет    кину  :  «  …сама!
Знов  доля  –чекати!»
-А  торт  випікати?
-Можливо;))

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822987
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2019
автор: Мара Рута