Ось вже останні повільні танці,
Сидиш сміючись небесам,
Та в душі вмираєш в мовчанці,
Ти знову залишився сам.
Сліпий дощ холодний на дотик,
Не вийде всі краплі розтерти.
Наш час найважчий наркотик ,
Від нього так просто померти.
Світанок повен темного світла,
Лунає п'янкий Френк Сінатра.
Лиш троянда червона зблідла.
Догасає твоя душевна ватра.
Зелене листя кружляє в очах,
Разом з ним і зів'ялі квіти.
Обираючи чи любов, чи страх,
Так легко у мить згоріти.
Всі у парах, дешева краса,
Сидиш сміючись небесам,
Ранкова дощова роса,
Ти знову залишився сам.
23.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822815
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2019
автор: Моряк