Як же важко тебе відпустити,
В серце пам’ять уп’ялась дарма.
Знаю, треба все це пережити,
Скімлять душу ласкаві слова.
Осінь круком нависла над тінню,
Що нахрапом біжить в тлусті дні.
Не прикажеш мовчати сумлінню,
Що карає за ночі п’янкі.
А вина? Де мірило, що в долі
Саме цей шлях життєвий дала?
Напилась вже цикути доволі,
Не зуміла, не стала твоя.
25.01.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822759
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.01.2019
автор: Валентина Ланевич