Збереглася

Галя    -    жінка    безтурботна,
Зайвих    клопотів    не    має,
У    трюмо    серед    кімнати
Себе    пильно    розглядає:

-  Дівка    я    була    негарна
І    дурна    була    -    не    мудра,
Гроші    витрачала    марно
На    помади    всякі    й    пудри.

Та    вони    не    рятували
Це    лице    моє    потворне,
Наче    я    трусила    сажу  –
Було    завжди    якесь    чорне.

Ніс    у    мене    -    баклажаном
(Дуже    часто    був    він    синій),
І    від    мене    всі    тікали  –
Обминали    навіть    свині.

Чогось    в    мене    росли    вуса
І    була    широка    спина,
Я    в    штани    як    уберуся  –
Була    схожа    на    мужчину.

Голос    грубий    -    ціле    горе,
Йшла    до    клубу    -    як    на    плаху…
В    темноті    як    зарегочу,
То    тікали      всі    від    страху.

-  Чуєш,    Петре,    я    змінилась?
Стали    зморшки    більші    зрання…
(Чоловіку    набридала
Вона    часто    цим    питанням).

Тоді    Петя    обізвався:
-  Що    ти,    цим    не    переймайся,
Навіть    через    тридцять      років
Ти    чудово    збереглася!  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822669
Рубрика: Гумореска
дата надходження 25.01.2019
автор: Катерина Собова