Пірнути у потяг. Втонути,
В вагонно-плацкартному тілі.
Мій друже, це треба збагнути –
У світ забрели заметілі.
І січень січе недитячо,
І крутиться станцій шарманка.
Дефолт відчуттів на додачу,
Заїжджених днями, як танками.
І обрію дивна картинка:
Пігулки зимового сонця,
Дерева чекають лезгінки,
В бездонно-дорожній воронці…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822559
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.01.2019
автор: Стяг