Вона другом мене називає,
Хоча назві я цій не підходжу.
Вона сильно мене обнімає,
Коли я приходжу, уходжу...
Вона гарно сміється до мене
І в очі до мене то диветься.
Не пишу я їй ті поеми,
Бо ними вона то спротивиться.
Вона мила та добра красуня,
Що має той гострий характер.
Вона та сама дика дівуля,
Якуб я ніколи не стер...
Вона в очі кидається знову
І душу мою, тре в порошок
Забуваю біля неї я мову
І розум ховаю в мішок...
Вона промінь дивного світла,
Що описує солодкий той круг.
Моя любов ота не помітна,
Але для неї я просто, як друг...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822539
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.01.2019
автор: Михайло Августин