Спиною до тебе...не зараз...минуло.
Я ніби розправила крила в політ.
І втомлене серце нарешті зітхнуло,
Впускаючи сонце крізь танучий лід.
Спиною до тебе, спиною...далеко...
Як щит від нестерпного болю й журби.
Так, ніби тварина тікає в безпеку,
Затравлений звір від нашестя юрби.
Роками тинялись, роками носили
Важкі камінці та зневір'я душі,
А зараз, дай Боже, дай Боже нам сили!
Хай сльози всі змиють весняні дощі.
Хай ніжні слова розфарбують картину,
Обійми згорнуться в клубок теплоти.
І погляд...отой, що вийма серцевину...
І щастя на двох там, де я, там, де ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822487
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2019
автор: Таїсія Шашилкіна