Кришталь виковує мороз на річці,
Оздоблює мережками стежки,
Сріблястим пилом сосні і смерічці
Присипав гілля, голки і шишки.
Вдягнув зимові шубки усім звірам,
І шибки пензликом розмалював,
На полі чорні залатав всі діри,
І білий дим із коминів начаклував.
Все біле... Сріблом все іскриться,
Виблискує криштально цілий світ.
Усе радіє, лиш мала синиця
Бідкається: - Де я знайду обід?
Сміється в білі вуса Морозенко:
- Про тебе я також подбав,
Поглянь на кетяги калини
червоненькі,
Сьогодні вранці їх поцілував.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822368
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2019
автор: Волинянка