Що говорити, закінчились слова,
Ти знов порожнечею повний.
Заплющені очі й болить голова,
Весь час на Землі умовний.
В когось, роки пролітають за мить,
А в тебе нескінченні хвилини.
Просто лежиш, чуєш місто шумить:
Залізниця, літаки, машини...
У вихорі звуків шукай тишу в собі,
Тамуй подих до падіння комети.
Не давай панувати на серці журбі,
Найвідоміші вже мертві поети...
Відчуй в душі Всесвіт і Всесвітом будь,
Для людей, яких тягне до світла.
Всі сльози зимові назавжди забудь,
Усміхнись, щоб весна розквітла.
Присвячено Сонцю...
19.01.19 © Стася
(Максим Стаськів)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822325
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2019
автор: Моряк