Зимова тиша


Що  говорити,  закінчились  слова,
Ти  знов  порожнечею  повний.
Заплющені  очі  й  болить  голова,
Весь  час  на  Землі  умовний.

В  когось,  роки  пролітають  за  мить,
А  в  тебе  нескінченні  хвилини.
Просто  лежиш,  чуєш  місто  шумить:
Залізниця,  літаки,  машини...

У  вихорі  звуків  шукай  тишу  в  собі,
Тамуй  подих  до  падіння  комети.
Не  давай  панувати  на  серці  журбі,
Найвідоміші  вже  мертві  поети...

Відчуй  в  душі  Всесвіт  і  Всесвітом  будь,
Для  людей,  яких  тягне  до  світла.
Всі  сльози  зимові  назавжди  забудь,
Усміхнись,  щоб  весна  розквітла.

Присвячено  Сонцю...

19.01.19  ©  Стася  
(Максим  Стаськів)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822325
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2019
автор: Моряк