До Дня Злуки

 
Де  Дніпро  гуля
Сріблом-хвилями,
То  моя  земля,
Із  калиною,
І  з  озерами,
Невеселими,
І  з  долинами,
Ледь  журливими,
Із  садочками,
І  туманами,
Ясеночками
І  з  лиманами.
Бог  її  водив,
Пестив  мукою,
Поки  висвятив
Врешті  злукою.
В  дев’ятнадцятім
Об’єдналася,
Все  пройшла  тоді  –
Не  розпалася.
Скільки  ж  за  життя
Настраждалася!
Волю  ж,  мов  дитя,
Все  ж  діждалася!
Не  чужі  вітри  –
То  історія:
Майдан  вибухнув,
Владу  створено.
Дуже  дорого
Небу  сплачено…
Знаєм  ворога,
Та  не  страчено.
У  День  Злуки  як
Двадцять  другого
Сергій  Нігоян
Був  загублений.
Білорус  упав
У  недобрий  час,
Як  колись  УПА
Полягла  за  нас.
А  тепер  Донбас
Пече  раною,
Скільки  треба  нас  –
Нігоянових,
Скільки  ще  впаде
Наших  діточок?
А  весна  прийде
То  барвіночок
Проросте-зійде,  
Зеленесенький,
Синьо  зацвіте
Молодесенький  –
То  синівська  кров
Проросте,  либонь
Щоби  Бог  ізнов
Дарував  любов.
22.01.2015.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822287
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.01.2019
автор: Ганна Верес