Зціливши зуби і стиснувши кулаки,
знову наступ відбивали Українські вояки.
В аеропорту де стіни всі уже знесли,
бились до смерті - хлопці як могли.
У їхні сили не вірили вже навіть вороги,
які дощ з свинцю на вояків лили.
Коли вже думали що убиті всі,
хлопці як мертвеці піднялися з землі.
Вже ворог не чекав,що хлопці ще живі,
коли побачив їх сказав -що "кіборги" вони.
Бо тільки "кіборги" могли таке з терпіти,
залізний механізм,що куля небере і не може він згоріти.
За терміналом за кожний квадратний метер,
стояли хлопці не на життя -на смерть.
Багато полягло в аеропорту Українських вояків,
бо в Україні вільній кожен з них жити хотів.
Ми вдячні вам залізні хлопці-мужні вояки,
і вічна память тим що не повернулися з війни.
Те пекло у аеропорту,що ви у ньому були,
ви перебули тут,його зробили вороги.
І сотні цих убитих ,залізних вояків-
вклоняємося ми а ще тим дякуєм хто вижити зумів.
Спасибі хлопці за приклад що нам дали,
ви показали -щоб боялися Українців вороги
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822214
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.01.2019
автор: Бабич