Стою на міждоріжжі, як колись…
Ось тут під лісом три стояло хати,
Дим догори щодня здіймався ввись,
Тут три родини мали доживати.
Відмічена лелечиним гніздом,
Хатина, що була тоді найвища.
Кулі пшениці вижаті серпом,
Колоссям виглядали із горища.
В отавах квітнув кольорами луг,
Окрім мостів лежали грубі кладки.
Коні тягнули здоровенний плуг,
А бабця загрібала нові грядки.
Малі лелеки брались на крило,
Попереду дорога їх у вирій.
Тепер цих хат неначе не було,
Лиш птахи пролітають чорно-білі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822080
Рубрика: Присвячення
дата надходження 20.01.2019
автор: Віталій Назарук