Французький письмeнник Олів'e Бурдо

Думаю,  людина  ніколи  не  живе  так  повно,  як  живе  між  двома  драмами.  В  такі  часи  завжди  є  острах,  що  от-от  усе  скінчиться.  Ці  періоди  дуже  мене  надихають,  тому  в  мене  виникло  бажання  написати  роман,  який  би  відбувався  в  "шалені  роки"  із  яким-небудь  шаленим  персонажем.

Коли  читаєш  роман  "Чекаючи  на  Боджанглза",  можна  уявити,  що  він  відбувається  у  Belle  Epoque  чи  під  час  "шалених  років",  а  чи  й  у  1960-ті.  Читачі  самі  вирішують,  чи  йдеться  про  наш  час,  а  чи  про  минуле.

Я  думаю,  що  в  минулому  є  елегантність,  яку  тепер  втрачено.  Елегантність  у  одязі  –  це  ввічливість,  яку  ми  адресуємо,  демонструємо  іншим,  оточенню.  Елегантність  робить  життя  більш  стерпним,  і  мені  не  подобається,  що  нині  заради  комфорту  забувають  про  елегантність.

Подивіться  на  старі  фотографії:  на  них  видно,  що  селяни  та  робітники  одягалися  святково,  і  так  ішли  до  церкви  та  на  сімейний  обід  або  вечерю.  Так  вони  підкреслювали,  що  це  урочиста  нагода  з  більш  багатим  столом,  і  це  підкреслювалося  одягом.

Ми  досі  одягаємося  святково  на  Різдво  –  це  підкреслює  всю  магію  цього  свята.  Люди  прикрашають  не  лише  ялинку  та  помешкання,  але  й  себе.

Саме  тому,  коли  читаєш  про  когось,  хто  красиво  одягається  щодня,  легко  уявити,  що  дія  відбувається  в  минулому.

–  Під  час  київської  презентації  роману  мене  дуже  зацікавила  ваша  фраза  про  те,  що  читаєте  лише  мертвих  авторів,  тих,  які  вже  стали  класиками.  Що,  правда?  Звідки  ця  ідея?

–  Я  погано  вчився  в  школі,  в  мене  навіть  немає  атестату  чи  диплому  про  вищу  освіту.

Я  не  шкодую  про  це.  Думаю,  що  дипломи  –  це  знак  наявності  певної  кількості  знань.  Знання  також  можна  здобути  з  художньої  літератури,  і  тут  я  намагаюся  подарувати  собі  певну  послідовність  у  читанні.

–  То  ви  зовсім  не  читаєте  сучасної  літератури?

–  Звичайно,  читаю!  Наприклад,  Уельбека,  котрого  вважаю  визначним  письменником.  Також  на  літературних  фестивалях  я  знайомлюся  з  іншими  письменниками,  ми  стаємо  приятелями,  і  я  читаю  їхні  книжки.

Зазвичай  я  читаю  підряд  бодай  три  романи  одного  автора.  Цього  вистачає,  аби  скласти  враження  про  письменника.  Також  цього  вистачає,  аби  зрозуміти  візію,  репрезентацію  певного  часу.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822055
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 20.01.2019
автор: Svitlana_Belyakova