Не знайдеш! Ні! Мене у цьому світі
Давно уже немає, тільки тінь
Обривисто блукає на зеніті
Поміж далеко сяйних мерехтінь.
Я там, де вітер обіймає віти,
Де хвилі відбивають моря синь,
Там я малюю зоряні графіті,
Пізніше бачиш ти це уві сні…
Знайди мене! О ні! Не серед лану
І в горах не шукай, та у лісах
Між хвилями широкого лиману
І не віднайдеш там, де лине птах.
Я тут! Дивись! У серці! Не омана!
А вже тепер і на твоїх вустах.
© Володимир Верста
Дата написання: 19.07.18
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822020
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 20.01.2019
автор: Володимир Верста