Ода зимовій красі

Хоч  сонце  свої  промінці  посилає
На  матінку-землю  узимку  також,
Сріблиться  сніжок  та  веселкою  грає,
Виблискує  так,  що  хоч  очі  примруж.

Та  білі  фіранки  твої,  хуртовино,
Закрили  віконця  в  хатинці  зими,
Крізь  них  нічогісінько  зовсім  не  видно,
Дай  світла  ясного,  не  треба  пітьми.

Ти  їх  забери  із  шибок  кришталевих,
На  волю  пусти,  нехай  вітер  несе,
Хай  дивиться  пильно  зима-королева
Що  діється  тут,  нехай  бачить  усе.

Нехай  у  її  білосніжній  короні
Промінчики-зайчики  бавляться  всі,
Несуть  її  бистрі  гривастії  коні,
Я  ж  оду  співатиму  дивній  красі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821916
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський