Їду у Карпати
Поміж горами в долині,
що втонула у ялині,
є хатинонька одна, що мене манить.
Там душею золотая
живе діва молодая,
що кохає все на світі, все на світі.
Ой поїду, їду у Карпати,
із тією дівою гуляти,
щастя кращого не відшукати,
аніж з нею в часі заблукати.
Зве за річкою стежина
через ліс на схил вершини,
до старенької, охайної хатини.
Усміхнеться мені сонцем
там кохання у віконце
що життям шукав щоночі і щоднини.
Ой поїду, їду у Карпати,
в спокої гірському потопати,
у якому легко малювати
світ, якого легко покохати.
Їй пісні всі почуттями,
що живуть двома життями
я співатиму із вітром ніжно-ніжно.
Їй словами і думками
і негрішними руками
даруватиму лиш миті щастя втішно.
Ой поїду, їду у Карпати,
з милою дівчиною гуляти,
бо любов із нею слід чекати,
від якої зась назад вертати.
Віктор Цвіт 09.01.19
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821910
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.01.2019
автор: Віктор Цвіт