Останнє кохання

Хоч  сивина  з  роками  обнялася,

Але  його  зустрілося  плече,

Й  щока  її  рум’янцем  зайнялася

Під  пильним  поглядом  закоханих  очей.


І  враз  її  зіниці  зазоріли,

А  тіло  дивним  жаром  налились  –

То  очі  його  душу  їй  зігріли,

І  серденько  коханням  налилось.


Не  знала  вона,  як  цьому  зарадить.

Мовчала.  Й  він  уперто  теж  мовчав,

Бо  болем  обзивалась  давня  зрада.

Все  ж  очі  їм  осяяла  свіча.


І  щире  там  відбилося  зізнання,

А  блиск  очей  –  то  свідки  почуттів.

Були  вони  в  полоні…  у  кохання

Уперше  і  востаннє  у  житті…
14.01.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821860
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.01.2019
автор: Ганна Верес