Розтопились воскові фігури,
Засіріла новорічна мла
Я б тебе намалював з натури,
Тільки ти на зустріч не прийшла…
______________________________
Ще довго йти до істини вершини -
Така далека світу мудрість вся
Але без твого серця половини
Ще досі у підніжжя топчусь я…
_____________________________
Осінь – найкраща пора оправдатись за каверзи літа
Хочеш, я жовто-гарячими фарбами стримаю сніг
Та не моїми губами в цей вечір холодний зігріта,
Видно таки обіграти осінню хандру я не зміг
________________________________________
Давай утечемо удвох – манить острів безлюдний
Кохання азарту напився удосталь гравець
Та право на слово останнє немає підсудний,
Бо вчинки усі оправдання звели нанівець…
_______________________________________
Ти ще віриш, що я, можу бути тепер незалежним
Від життя колотнеч, від буденності, від суєти?
Я колись вже кохав, віддававшись коханню безмежно
Тепер черга твоя, - та чи здатна за мною піти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821701
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.01.2019
автор: Тарас Слобода